Через обмежений експорт морем і падіння цін нижче собівартості аграрії шукають, як вигідніше використати врожай — продати його чи пустити на тепло.
Чорноморські порти фактично не працюють, тож можливості вивозити сільгосппродукцію морем обмежені.
У результаті в Україні вартість агрокультур упала нижче собівартості вирощування, і виробники змушені шукати варіанти, щоб не працювати в мінус.
Вже з’являються рішення, які дають змогу використовувати сільськогосподарську продукцію як альтернативне паливо. Наприклад, деревні паливні пелети нині коштують близько 17 000 грн. Якщо порівняти це навіть із закупівельною ціною соняшнику, то його, а також пшеницю, ячмінь і кукурудзу, подекуди вигідніше використовувати як заміну паливним брикетам.
За теплотою згоряння, яку в підсумку дає котел, з пшениці можна отримати близько 14,2 МДж/кг, з ячменю — приблизно 14,4 МДж/кг, з кукурудзи — до 15 МДж/кг. З тонни виходить 3,9–4,2 тис. кВт·год тепла або близько 3,4–3,6 Гкал. Насіння соняшнику дає близько 24 МДж/кг, з тонни — майже 6,7 кВт·год. Якщо йдеться про лушпиння, то воно ближче до пелет: 16,5–18 МДж/кг.
У грошовому вимірі ячмінь і пшениця дають гігаджоуль енергії приблизно по 420 грн, кукурудза — по 470 грн, насіння соняшнику — близько 625 грн, тоді як пелети — близько 990 грн. У перерахунку на кіловат-годину тепла це орієнтовно 1,50–1,52 грн для ячменю та пшениці, 1,68 грн — для кукурудзи, 2,25 грн — для насіння соняшнику і 3,56 грн — для пелет. Якщо котел бере 80% тепла, корисна кіловат-година з ячменю чи пшениці виходить приблизно 1,9 грн, з кукурудзи — 2,1 грн, із соняшнику — 2,8 грн, а з пелет — до 4,5 грн. Отже, тонна фуражного зерна дає тепло більш ніж удвічі дешевше, ніж тонна деревних пелет.
Таке рішення має кілька переваг. Насамперед для аграріїв — щоб не продавати продукцію собі в збиток, а покривати власні енергетичні потреби: опалення, генерацію електроенергії або роботу котелень.
По-друге, для населення, яке опалює приватні будинки власними силами: це може коштувати значно дешевше, ніж паливні брикети.
Крім того, це може бути вигідним і для комунальних служб, підприємств, шкіл та інших об’єктів, які використовують котельні або теплогенерувальні установки. Єдине — котли потрібно адаптувати під конкретний вид сільськогосподарської сировини.
Є переваги й у самій сировині. Якщо з тирсою можуть бути певні труднощі, то кукурудзу, наприклад, можна подавати в котел майже у вихідному вигляді — після необхідного очищення. Знімається також питання якості: для енергетичного використання не має принципового значення, чи є зерно продовольчим, чи фуражним.
У складні часи варто розглядати всі доступні можливості. Тож замість продажу агропродукції на експорт у збиток у деяких випадках доцільніше використати її енергетичний потенціал.
