Розеткова група в квартирі майже завжди робиться одним і тим самим кабелем. Три жили, переріз два з половиною квадрати, мідь, негорюча оболонка. Це не традиція і не змова електриків: така комбінація виходить із простого розрахунку, який варто розуміти, навіть якщо роботу виконує майстер.
Звідки взялися 2,5 мм²
Розрахунок починається не з кабелю, а з автомата. На розеткову групу в житловому приміщенні ставлять автоматичний вимикач на 16 А. Це компроміс: менше – і в кухні спрацьовуватиме при одночасній роботі чайника й мікрохвильовки, більше – і звичайна розетка на 16 А стане слабкою ланкою.
Далі підбирається переріз, який гарантовано витримує цей струм у реальних умовах прокладання. Мідна жила 2,5 мм², прокладена в штробі під штукатуркою, довго тримає близько 21–25 А. Той самий переріз, прокладений відкрито, витримує більше, бо краще охолоджується. Автомат на 16 А спрацює задовго до того, як мідь дійде до критичної температури, і саме такої послідовності від захисту й вимагають.
Зворотний варіант небезпечний. Якщо на лінію 1,5 мм² поставити автомат на 16 А, кабель нагріється раніше, ніж апарат помітить перевантаження. Ізоляція старіє, стає крихкою, і через кілька років у стіні зʼявляється місце з підвищеним опором.
Чому три жили, а не дві
Третя жила – це захисний провідник. У сучасній квартирі він обовʼязковий для всіх розеткових ліній: пральна машина, посудомийка, бойлер і будь-яка техніка з металевим корпусом мають бути заземлені.
Стандартне маркування: коричнева або чорна – фаза, синя – нуль, жовто-зелена – захисний провідник. Жовто-зелену не використовують ні під що інше, навіть якщо в конкретній лінії заземлення тимчасово нікуди підключити.
Питання «а в мене стара двопровідна проводка» вирішується не тим, щоб класти двожильний кабель далі. Якщо ремонт капітальний, лінії кладуть трижильними одразу, навіть коли в підʼїзді ще немає нормального захисного провідника. Коли будинок переведуть на сучасну систему, переробляти доведеться тільки щит, а не стіни.
ВВГ, ВВГнг чи ВВГнг-LS
Літери після марки – це не маркетинг, а різні матеріали оболонки.
- ВВГ – базове виконання. Підходить для прокладання в штробі під шаром штукатурки, де немає доступу кисню й немає шляху для поширення вогню.
- ВВГнг – не поширює горіння при груповому прокладанні. Потрібен там, де кабель іде відкрито, у лотку, гофрі, по горищу або в спільних приміщеннях.
- ВВГнг-LS – додатково має знижене димовиділення. Це виконання для коридорів, шляхів евакуації і приміщень, де перебуває багато людей.
Для квартири практичний вибір такий: у стіну під штукатурку достатньо ВВГ, але якщо різниця в ціні невелика, беріть ВВГнг 3х2.5 на всю квартиру і не думайте, де саме траса вийде з-під штукатурки в гофру.
Плоский чи круглий
ВВГ-П – плоске виконання того самого кабелю. Жили лежать в один ряд, і кабель менше виступає зі штроби. Це зручно, коли шар штукатурки тонкий або коли треба провести трасу під гіпсокартоном впритул до стіни.
Круглий ВВГ зручніше протягувати в гофрі й у трубі, бо він не заклинює на поворотах. Електричні характеристики в обох однакові при однаковому перерізі, тож питання суто монтажне.
Скільки ліній робити
Одна розеткова лінія на квартиру – анахронізм. Робочий мінімум для двокімнатної: окрема лінія на кухню, окрема на кімнати, окрема на ванну з пристроєм захисного вимкнення, окрема на варильну поверхню перерізом 4 або 6 мм².
Кухня в реальності потребує двох розеткових ліній. На робочій поверхні одночасно працюють чайник, мікрохвильовка, тостер і кавомашина, і це вже близько трьох кіловат тільки на одному метрі стільниці.
Кондиціонер, бойлер і пральна машина заслуговують на власні лінії. Не через потужність, її 2,5 мм² витримає. Через зручність: коли щось із них зіпсується, вимкнути можна буде один автомат, а не половину квартири.
На чому не варто економити
Занижена мідь – головна пастка дешевого сегмента. Заявлені 2,5 мм² при фактичних 2,1 дають різницю в ціні відсотків двадцять і різницю в допустимому струмі, яку ви помітите тільки за нагрівом розетки через рік.
Перевірка проста: маркування має бути надруковане по всій довжині оболонки, а не на бирці, і в ньому має бути виробник. Далі варто дивитися на репутацію заводу. Український ринок дає достатньо вибору серед перевірених марок, і кабель з мідними жилами від відомого виробника коштує ненабагато дорожче за анонімний, а різниця в терміні служби вимірюється десятиліттями.
